Вона прагне гармонії в усьому. Та не обмежує своїх фантазій, створюючи щось нове. Переможниця конкурсу DOTYK NATKHNENNYA 2019 Юнона Троцюк в інтерв’ю розповіла, чому обрала для себе шлях промислового дизайну, та чого очікує від співпраці з виробником.

Як Ви прийшли до дизайну?

«Скільки себе пам'ятаю, я завжди хотіла бути дизайнером, тому просто йшла до реалізації своїх бажань. Після школи вступила до Харківської Академії Дизайну та Мистецтв на факультет промислового дизайну. Зараз я фрілансер. Працюю з українськими та зарубіжними виробниками і стартапами».

Чому вирішили взяти участь у конкурсі DOTYK NATKHNENNYA? З чого все почалося?

«Про конкурс дізналася випадково. Минулого року, коли приїхала на чергову виставку у Міжнародний виставковий центр , побачила церемонію оголошення фіналістів конкурсу DOTYK NATKHNENNYA 2018. Тоді й вирішила, що у наступному році обов’язково візьму участь в цьому конкурсі. Так і сталося. Проте, перемога для мене була неочікуваною. Дуже приємно, що мої роботи сподобалися організаторам та журі конкурсу».

Чимало робіт організатори конкурсу отримали від Вас, чи складно було під час створення концептів та чим надихалися ?

«За що я люблю конкурси, так це за те, що у конкурсних роботах можна дати волю фантазії і проявити свою креативність без будь-яких обмежень. Процес пошуку концептів не складний, це - як медитація. Але хід реалізації займає багато часу. І тут головне завдання - довести концепцію до завершеного проекту. Натхнення я знаходжу в усьому, в навколишньому світі: природа, фільми, книги, Інтернет. Все довкола мене надихає. Мабуть, через це у мене і вийшло створити таку кількість концептів».

Брали участь в інших конкурсах?

«Періодично беру участь в українських і зарубіжних конкурсах, таких як: «Водопарад», «Світло», «BRAUN», «Breil», «ROCHE BOBOIS DESIGN AWARD» та інших. Конкурси дозволяють учасникам, помірятися майстерністю, спробувати свої сили. Одним словом, конкурси - важлива частина творчої практики для будь-якого дизайнера».

Що потрібно аби перемагати у конкурсах? Чи є секрет?

«Думаю, секрету немає. Достатньо просто насолоджуватися процесом проектування. І створювати прості та функціональні речі».

Чи є у Вас свій особливий стиль? Та що допомагає Вам зберігати свою ідентичність?

«У проектуванні я завжди прагну гармонії, тому намагаюся не обмежувати себе стилем. Гармонія в простоті!»

Думаєте, сучасний український предметний дизайн має власний стиль?

«Думаю, - ні. І це добре! Адже сучасний предметний дизайн в умовах глобалізації формується світовими тенденціями, не обмежуючись національністю або територіальним розташуванням».

Що для Вас найскладніше у дизайні?

«У кожного дизайн-проекту є свої складнощі і це - завжди цікаво. Дійсно найскладніше у промисловому дизайні це – екологія. Я маю на увазі екологію не лише процесу виробництва. А й самого продукту та його утилізації».

Творчість кого з українських промислових дизайнерів Вам імпонує?

«В Україні багато талановитих промислових дизайнерів, і виділити когось окремо, мені складно. Мабуть, єдиний промисловий дизайнер творчість і особистість якого мені справді подобається це Дітер Рамс, щоправда він не українець».

Часто стикаєтеся із критикою своїх робіт? Та як її сприймаєте?

«Критика – це невід'ємна частина роботи над будь-яким проектом. Ціную критику, вона допомагає коригувати і вдосконалювати мої проекти».

Це перший Ваш досвід співпраці з компанією-виробником? Які очікування та сподівання покладаєте?

 

«Очікую що проект дверної ручки, обраний для виробництва, реалізується відповідно до ескізу в заплановані виробником строки. І звісно хочу аби моя дверна ручка була затребуваною та успішно продавалася. Я не вперше співпрацюю з виробником, але це – перший досвід, коли мою конкурсну роботу готуватимуть у виробництво. Тому я покладаю великі сподівання на такого рівня досвід».